Консультація для керівників музичних                   «Патріотичне виховання дошкільників                    на музичних заняттях»

Аби прищепити дітям палку любов до рідної землі, її традицій та звичаїв, педагог насамперед сам має бути патріотом. Він має володіти ще й неабиякою ерудицією, зокрема бути добре обізна­ним у таких освітніх сферах, як:

*                    історія;

*                    етнографія;

*                    художня література;

*                    українська музика;

*                    образотворче мистецтво;

*                    театральне мистецтво тощо.

Патріотичне виховання — справа відповідальна, оскільки пе­редбачає тонке заволодіння вразливими душами дітей, уміле опе­рування їхніми емоціями та почуттями, інтересами тощо. Тож лише проведеннями свят та розваг на патріотичну тематику не обійтися. Звісно, це один зі способів виховати в дітей національну самосвідо­мість. Проте цей спосіб не завжди дієвий. Інколи надмірний пафос у проведенні патріотичних свят превалює і перетворює все на цілко­виту бутафорію. І тоді виховна ідея йде нанівець.

Виховання в дітей справжнього патріотизму має відбуватися «від серця до серця». Зокрема, на музичних заняттях його здій­снюють через такі форми взаємодії музичного керівника з дітьми, як-от:

*                    слухання високохудожніх зразків української класичної му­зики;

*                    чуйні й захопливі бесіди про відомих українських співаків, композиторів, про найяскравіші зразки їхньої інструмен­тальної та сценічної музики;

*                    ознайомлення з історією виникнення та побутування укра­їнських народних інструментів, способів гри на них;

*                    інсценізація народних звичаїв та обрядів тощо.

Усе це спроможне закласти в дітей більше знань, зацікавлення та самосвідомості, аніж будь-який масштабний святковий захід. Голо­вне — усе залежатиме від того, які прийоми та методи педагог обере для того, аби досягнути успіху в прилученні дітей до національної ідеї, культивуванні в них поваги та шани до всього українського.

            Слухання музики в аспекті патріотичного виховання

Ознайомлення дітей з перлинами української музики на музич­них заняттях має бути «живим», одухотвореним, а головне — уста­леною традицією. Що більше діти слухатимуть музичних творів українських композиторів, то ліпше вони засвоюватимуть націо­нальний інтонаційний словник, матимуть змогу відрізнити «своє» від «чужого», накопичуватимуть знання про національне культурне надбання.

Нерідко, обираючи музичні твори для слухання, педагоги об­межуються світовою музичною класикою, зокрема музичними тво­рами Вольфганга Амадея Моцарта (Wolfgang Amadeus Mozart), Петра Чайковського, Едварда Гріга (Edvard Grieg), мало приділяючи уваги українській музиці. Натомість саме національна музика є зрозумілішою і легшою для сприйняття дітьми, оскільки має власний генотип, розуміння якого, як науково до­ведено, спадково передається з покоління в поколін­ня. Узяти хоча б на озброєння чудові інструментальні  й вокальні твори Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Якова Степового, Василя Барвінського, Віктора Косенка, Мирослава Скорика, Геннадія Саська тощо. Вони нічим не поступаються своєю художньою цін­ністю творам світових класиків і є органічною складовою світової мистецької спадщини. Тож їх не слід оминати на музичних занят­тях, оскільки так педагог несвідомо позбавлятиме дітей змоги долу­чатися до високодуховних зразків національної музичної культури, відчувати на собі їхню виховну функцію.

Позаяк національна музична класика, так само як українські народні казки та пісні, здатна закласти в дітей високу духовність, патріотичні цінності, її потрібно популяризувати і якнайчастіше ви­користовувати не лише на музичних заняттях для слухання, а й на різноманітних святкових заходах та урочистостях у дошкільному навчальному закладі як яскраве й самобутнє музичне оформлення, незалежно від того, приурочені святкові заходи патріотичній тема­тиці чи ні.

            Патріотичні бесіди про композиторів

Патріотичні нотки можна закласти, зокрема, і в бесіди з дітьми про українських композиторів, роблячи особливий акцент на ро­ках дитинства. Позаяк саме в дитинстві митець отримує найяскра­віші враження, які надалі впливають на формування його творчої особистості, закладають підвалини його духовності, зароджують паростки патріотизму. Та й дітям доволі цікаво буде ознайомитися із цим періодом життя композитора, оскільки він найближчий для їхнього розуміння.

Наприклад, розповідаючи дошкільникам про Миколу Лисенка, можна зупинитися на тому, як вплинули на його патріотичне вихо­вання в дитинстві двоюрідні бабуся й дідусь, у родині яких шанува­ли народні звичаї та обряди, українську народну пісню, усіляко під­живлювали інтерес до всього українського.

Натомість у бесідах, скажімо, про Кирила Стеценка слід наголо­сити на тому, яку роль у формуванні майбутнього композитора віді­грали батьки. Адже від татка, якому Кирилко в дитинстві допомагав розписувати церкви, він перейняв хист по-особливому сприймати щедру барвистість навколишнього світу та передавати її на полотні та в музичних творах, а від матусі — палку любов до музики через церковний спів, українську народну пісню, яку композитор популя­ризував у своїй творчості та громадській діяльності.

Найліпше такі бесіди оформлювати у невеличкі художні оповідання про композиторів, у яких мит­ці поставатимуть перед дітьми як «живі» особистості, з усіма їхніми вподобаннями, яскравими переживан­нями, захопленнями тощо. їх доцільно супроводжу­вати переглядом мультимедійних презентацій із ви­користанням фотоматеріалів, які дають змогу дітям ознайомитися з добою, в яку жили ті чи ті композито­ри, їхнім побутом, друзями та родичами, мистецьким оточенням, культурою часу в цілому.

Ознайомлення з народними музичними інструментами та способами гри на них

Діти завжди воліють дізнатися про незвичний чи невідомий їм музичний інструмент, випробувати його у грі. Цю цікавість дітей можна зорієнтувати:

*                    на пізнання національних народних музичних інструмен­тів, як-от бубон, кулісна ліра, бугай, цимбали, трембіта, та ареал їх побутування;

*                    на опанування гри на дитячих народних музичних інстру­ментах — свищиках, сопілках, цимбалах, очеретяних скри­почках тощо.

Так діти на музичних заняттях матимуть змогу відкривати для себе цікаві сторінки української музичної інструментальної культури, знатимуть, який вигляд мають і як називаються ті чи ті народні музич­ні інструменти, як на них грають, в яких регіонах України вони побуту­ють. На основі цих знань діти виховуватимуть у собі інтерес та повагу до національної музичної культури, розвиватимуть власну ерудицію.

Окрім того, музичний керівник може розробити серію музичних занять-подорожей до різноманітних ку­точків України, на яких діти:

*                    ознайомлюватимуться з тими чи тими народними музичними інструментами;

*                    виготовлятимуть їх власноруч;

*                    опановуватимуть техніку гри на них.

Здобувши відповідні вміння та на­вички, діти зможуть продемонструвати їх на родинному святі, присвяченому укра­їнським народним музичним інструмен­там, і влаштувати справжній концерт. Така мить творчості, вшанування народ­ної традиції музикування стане для дітей по-справжньому незабутньою і назавжди закарбується в їхній пам'яті.

            Інсценізація народних обрядів та звичаїв, знакових періодів та подій в історії України

Чи не найпоширенішою формою па­тріотичного виховання в дошкільному на­вчальному закладі нині є проведення всіля­ких вечорниць в українському стилі, у яких діти інсценують різноманітні народні обря­ди, співають народні пісні, виконують тра­диційні таночки, як-от гопак, козачок, ме­телиця, гречаники, грають у дитячі народні ігри тощо. Така «жива» форма спілкування дітей із прадавніми звичаями має неабия­ке значення для засвоєння ними важли­вих культурних цінностей, що споконвіку передавалися від діда-прадіда. Здійснюю­чи з дітьми такі інсценізації, педагог дає їм змогу «триматися» свого генетичного коду не втрачати зв'язку з минулими покоління­ми, усвідомлювати, хто вони і що їх виріз­няє з-поміж інших народів. Саме такою має бути мета патріотичних святкових заходів та розваг, що сприятимуть розвиткові в дітей самоідентичності та самосвідомості. Тематика їх може бути різною: це і історія Київської Русі, і доба козацтва, і цехова культу­ра кобзарів, народні казки патріотичного змісту, як-от казка про Котигорошка, казки видатних українських письменників тощо. Го­ловне — щире бажання педагогів захопити дітей історією власного краю, його культурним минулим.

Такий підхід можна використати й до музичних занять, зокрема з дітьми старшої групи. І що частіше педагог вдаватиметься на за­няттях до висвітлення яскравих музичних сторінок української істо­рії через пісні, таночки, розігрування різноманітних побутових сце­нок, то глибше він закладатиме дітям розуміння таких складних понять, як патріотизм, духовність, самоідентичність.

Ставлячи за мету виховати в дітей здоровий патріотизм, педа­гоги мають пам'ятати, що до цього не слід підходити формально, лише з приуроченням до знаменних дат. Адже щирий патріотизм не вимірюється парадом вишиванок і співом популярних народних пі­сень. Патріотичне виховання вбирає в себе високу внутрішню куль­туру, шанобливе ставлення до пам'яток історії, любов до ближньо­го, гідність, вихованість, ввічливість, відкритість, чесність і решту чеснот, якими завжди славився український народ. Лише подаючи дітям належний приклад, проявляючи власну зацікавленість укра­їнським минулим, теперішнім і роблячи вагомий внесок у майбутнє, педагоги зможуть дбайливо й по-справжньому зростити в дітях па­ростки патріотизму, виховати в них гідних громадян своєї країни.